Учебники
Занятие по актерскому мастерству

Cкачать в архиве

Микола ГУДЗІЙ

УКРАЇНСЬКІ ІНТЕРМЕДІЇ XVII — XVIII ст.

(часть 14)

          П’ята інтермедія за змістом є продовженням попередньої. Брат утопленого в болоті ляха всюди шукає його, але ніяк не може знайти. Назустріч іде ксьондз, якому цей шляхтич говорить, що загубив брата на полюванні. Ксьондз здогадується, що утоплений лежить десь у болоті, зламавши собі шию через надмірне захоплення полюванням. Така доля чекає всіх тих, хто без поваги ставиться до костьолу, хто пиячить і веде розгульне життя. Хай і він схаменеться і покається, щоб не стати жертвою диявола. Шляхтич просить ксьондза гаряче молитися за душу брата, щоб він благополучно попав у чистилище. Ксьондз розповідає, що напередодні на дорозі вночі він почув голос людини, що кричала в болоті І каялася у своїх гріхах — пияцтві, гулянні і вбивстві дяка, за що селяни кинули його в болото. Ксьондз догадується, що це й був брат шляхтича. Шляхтич умовляє ксьондза своїми молитвами визволити брата з болота і послати в чистилище. Обидва навколюшках моляться богу. Шляхтич виходить з болота, дякує ксьондзові за молитви і просить провести його в чистилище. З’являється селянин, який загрожує утопленому шляхтичеві, що він з ксьондзом знову буде на тому ж місці, тобто в болоті, але ксьондз заспокоює шляхтича, впевнений, що його «священна особа» злякає мужиків, і радить йому держатися за нього, «як воша кожуха». Але мужики говорять, що вони давно вже підстерігають утопленого ляха; вони всім селом чують, як бродить злий дух і робить шкоду не тільки людям, а й худобі. На заперечення ксьондза і брата утопленого, що мертвий — без душі і ніколи не ходить, мужики не звертають уваги і, побивши всіх трьох, проганяють їх.
          Як бачимо, в інтермедіях до драми Кониського фігурують ті самі в основному персонажі, що і в інтермедіях до драм Довгалевського: селянин-українець, литвин, циган, єврей, ярига, «москаль», польський шляхтич, ксьондз. Поряд з українською мовою фігурує польська (її дуже багато у другій інтермедії, а в п’ятій вона майже суцільна); литвин говорить по-білоруському, «москаль» і ярига по-російськи. Інтермедії на побутові теми стоять приблизно на рівні відповідних інтермедій до драм Довгалевського, а ті, в яких розвивається тема соціальна (друга, четверта і п’ята інтермедії), дещо поступаються своїм соціальним звучанням перед інтермедіями до драм Довгалевського.
          Якщо зважити, що п’єса Кониського «Воскресеніе мертвых» написана в суворо викривальному тоні і під покровом вигаданих грецьких персонажів мітить у сучасну письменникові українську дійсність, в якій стало звичайним неправосуддя, утиск сильними і власть імущими слабих і безправних, якщо врахувати при цьому, що і в своїх проповідях Кониський палко виступав проти всіляких зловживань з боку тих, кому сприяв закон, гостро картаючи поміщиків, які немилосердно експлуатували своїх кріпаків, — то й тут може виникнути сумнів, чи був Кониський автором інтермедій, зв’язаних з його драмою. Слід ще звернути увагу на те, що мова єдиного персонажа в драмі Кониського — землероба, що говорить по-українськи, не схожа на українську мову, якою говорять інші персонажі в інтермедіях до цієї драми: в ній зовсім відсутні діалектизми, які дуже часті в інтермедіях.
          Деякі дослідники вважали, що автором цих інтермедій був Ганський, «славний віршописець», що писав дотепні вірші на зразок поезії римського сатирика Плавта. Але це питання залишилося відкритим, бо достовірних даних про авторство Ганського нема.
          На сюжет суперечки про те, чия віра краща, відомий нам вже з Дернівського збірника, написана сценка, озаглавлена «Интермедиум жид яз русином», точне хронологічне визначення якої дуже важке, як важко і приурочити її до якої-небудь серйозної п’єси. Під час суперечки русина з євреєм про віру той, хто називає своє свято, вириває у противника волосину з бороди. Кількість свят у русина, як і в інтермедії Дернівського збірника, виявляється більшою, ніж у єврея, а коли русин називає свято всіх святих, то вириває у єврея всю бороду.
          На поширений сюжет написана українська «ИнтермедЂя на три персони: смерть, воин и хлопец». Тема її — суперечка людини зі смертю — була дуже популярною в середньовічній європейській літературі, зокрема в німецьких масляничних виставах-фастнахтшпілях. Вона розроблена в перекладній німецькій пам’ятці «Прение живота и смерти», відомій в російських списках починаючи з XVI ст. і в українських — з XVII ст. Цей твір відбився в пам’ятках російської і української книжної літератури і в російському та українському фольклорі 1. «ИнтермедЂя на три персони» зображує спір і поєдинок відважного та самовпевненого воїна з невблаганною смертю, що закінчується поразкою і загибеллю воїна. Можливо, ця інтермедія з’явилася під впливом «Прения», хоч тема зустрічі воїна з смертю розроблялася і в багатьох інших старовинних пам’ятках різних літератур, але, як гадав не без підстави І. М. Жданов, «ИнтермедЂя на три персони» деякими своїми подробицями вплинула на пізніші українські тексти «Прения» 2.

1  Див. Н. К. Гудзий, «Прение живота и смерти» и новый украинский его список, Русский филологический вестник, 1910, № 3 — 4, стор. 317 — 336.
2  Див. И. Н. Жданов, K литературной истории русской былевой поэзии, Соч., т. І, СПб., 1904, стор. 522.

УКРАЇНСЬКІ ІНТЕРМЕДІЇ XVII — XVIII ст. (части: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 )

Выступление
После спектакля

Карта сайта
Партнеры
© 2007-2016