Учебники
Преподаватели колледжа - известнейшие актеры Украины
http://mrokna.ru

Фотогалерея колледжа

Фотографии сцен спектакля Сватанье на Гончаровке
спектакль Сватанье на Гончаровке спектакль Сватанье на Гончаровке
спектакль Сватанье на Гончаровке спектакль Сватанье на Гончаровке
спектакль Сватанье на Гончаровке спектакль Сватанье на Гончаровке
спектакль Сватанье на Гончаровке спектакль Сватанье на Гончаровке
спектакль Сватанье на Гончаровке спектакль Сватанье на Гончаровке
спектакль Сватанье на Гончаровке спектакль Сватанье на Гончаровке
спектакль Сватанье на Гончаровке спектакль Сватанье на Гончаровке
спектакль Сватанье на Гончаровке  


Григорiй Федорович Квiтка-Основ'яненко. Сватання на Гончарiвцi
Малоросійська опера у трьох діях.

Красуню Уляну віддають за дурня Стецька, але її серце належить кріпаку Олексію. Як складається далі її доля? Народні звичаї, велика кількість народних пісень допомагають глядачу зробити веселу подорож у минуле.

Коментар

Вперше надруковано окремим виданням: Сватанье. Малороссийская опера в трех действиях. Соч, Грыцька Основьяненка. Харьков, В губерн. тип. 1836, 184 с, Цензурний дозвіл П. Корсакова датовано травнем 1835 p. 1840 p. вийшло друге видання твору: Сватанье. Малороссийская опера в трех действиях. Соч. Основьяненка. Изд. 2-е. Харьков, печатано в унив. тип. Цензурний дозвіл І. Снєгірьова датовано 28 червня 1840 р. Істотних відмінностей між першим і другим виданнями немає, хоча Квітка вніс деякі зміни в тлумачення становища кріпаків.

Автограф п'єси зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 67, № 66). На титульній сторінці цензурний дозвіл на постановку: «Одобрить к представлению. Спб., 22, июль 1836 года. Цензор Е. Ольдекоп».

Між автографом і виданнями є численні відмінності. Квітка доопрацював і змінив ряд сцен, додав чимало пісенних партій. Якщо в автографі він визначив жанр твору як «малороссийская комедия», то у виданнях – як «малороссийская опера».

Поява цієї комедії була зумовлена потребами розвитку української театральної культури, сценічного реалізму, який вимагав відображення навколишньої дійсності, необхідністю продовжити розпочату Котляревським демократизацію українського театру (див. Гончар О. І. Григорій Квітка-Основ'яненко. К., 1969, с 222 – 231). Згадуючи про історію написання п'єси, Квітка наголошував, що його персонажі взяті з життя, і в п'єсу він ввів пісні, обряди, які чув від простих харків'ян. Тому не випадково В. І. Даль, рецензуючи «Сватання на Гончарівці», вважав головною його позитивною рисою те, що автор з неперевершеною природністю зображує українського простолюдина. «Письмові твори Основ'яненка, – писав критик, – належать, безперечно, до найбільш вірних, яскравих і барвистих картин побуту простолюдинів тієї частини нашої великої вітчизни, де живе і пише автор» («Литературные прибавления» к «Русскому инвалиду», 1837, № 39).

Перша постановка «Сватання на Гончарівці» була здійснена трупою Л. Ю. Млотковського на сцені Харківського театру. В ролі Стецька з великим успіхом виступив видатний український актор К. Соленик, у виставі були зайняті відомі на той час актори Т. Пряженківська (Одарка), Л. Млотковська (Уляна). Про успіх п'єси Квітка писав С. Т. Аксакову – тоді цензору Московського цензурного комітету – в листі від 12 грудня 1836 р.: «Я поставил действие в Харькове, и действующие все обыватели, малороссияне, вот почему она имела здесь необыкновенный успех и любимая пьеска» (Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Зібр. творів. У 7-ми т., т. 7, с. 208). У цьому ж листі він просив Аксакова передати «Сватання на Гончарівці» славетному російському актору M. С. ІЦепкіну для ознайомлення.

10 жовтня 1851 р. Щепкін виступив у цій п'єсі на сцені Великого театру в Москві в ролі Прокопа Шкурата. Газета «Московские ведомости» від 13 жовтня 1851 р. писала про виконання цієї ролі Щепкіним: «Уже самою своєю зовнішністю, самою мімікою він викликав захоплення в глядачів, і театр гримів від оплесків». З великим успіхом п'єса йшла в Таганрозі, Сімферополі, Тифлісі. Кращими виконавцями ролі Стецька були К. Соленик, М. Кропивницький. Під назвою «Сватання, або Жених навіжений» п'єса у переробці І. Озаркевича – одного з ініціаторів українського театрального аматорства в Галичині в 40-х роках XIX ст. – була поставлена в 1850 р. у Коломиї, а згодом і в інших містах Західної України.

Завдяки правдивим картинам життя й побуту народу і насамперед завдяки неперевершеному гумору «Сватання на Гончарівці» і сьогодні не сходить зі сцени. Музику до комедії написав відомий український композитор К. Г. Стеценко.

За основу взято видання 1840 р. із збереженням традиційної назви «Сватання на Гончарівці», під якою комедія ставилась на сцені ще за життя письменника.
Выступление старшего курса  колледжа
Начало учебного года - собрание в актовом зале

Карта сайта
Партнеры
© 2007-2016